Напередодні Великодніх свят на уроках трудового навчання під керівництвом Ольги Іванівни Пінчаковської тривала незвичайна творча праця: дівчата –старшокласниці навчали молодших писанкарства.
Втілення задуму вимагало неабиякого резерву часу,тому й відбувалося в два етапи.
1-ий етап. Дівчата 10(6) класу навчали учнів 2-А класу робити крашанки. Дитячим щебетом наповнився клас трудового навчання, коли його поріг переступили учні 2-А класу разом з Г.П.Чеховською.
Усі одразу скупчились біля столу із виготовленими, учнями нашої гімназії та народними майстрами писанками, крашанками, крапанками, дряпанками. Кожен взяв у руки писанку та уважно розглядав.
Ольга Іванівна розповіла про історію української писанки та її споконвічне призначення - бути оберегом родини.
Розпочалось таїнство народження писанки. Ніхто з дітей не нудився.
Їх терпеливо навчали і підбадьорювали юні майстрині.
Митко Роксолана зачитала бувальщину Марії Прокопець «Писанка щастя». Свої писанки діти, як найцінніший скарб, тримають у своїх долоньках.
Петрович Анастасія і Мушинська Василина розповіли легенди про писанку і крашанку.
У класі панувала дружня й доброзичлива атмосфера. Далі старші дівчата турботливо допомагали виготовити кожному пасхального зайчика.
На завершення Ольга Іванівна ознайомила учнів із народними звичаями та провела ігри з крашанками (гра в «набитки», «котка» та «в кидка») для малечі.
Два уроки проминуло як мить. Другокласники ще довго не вгавали, а ділилися враженнями від побаченого. Старшокласники тепер товаришують з малечею, опікуються нею на перервах. Тепер вони не тільки приходять до Галини Павлівни, своєї першої вчительки, а й до її учнів.
Така робота спонукає педагогів працювати по-новому. Основне завдання – максимальний розвиток кожної дитини, розкриття її потенційних талантів та створення умов для їх розвитку.
Писанки – важлива складова української культури, народних традицій. Тому ознайомлення з витоками писанкарства є важливим у вихованні любові школярів до рідного народу, його культури, традицій – нашої духовної спадщини.
За традицією, свою першу власноруч виготовлену ляльку-мотанку діти на знак вдячності дарували рідним або ж хрещеним батькам. Тож, дорогі батьки, прийміть цей дарунок від своїх дітей, а від учителів – подяку за їх виховання. Нехай у це світле свято Воскресіння Христа Господь дарує усім сил та мудрості в нелегкій справі – навчати та виховувати маленького українця.
