День вишиванки в НВК

Колектив НВК «Буська ЗОШ Іст. – гімназія-інтернат ім. Є. Петрушевича при ЛНУ ім. І. Франка» відзначив День вишиванки, організувавши флешмоб «Вишиванку одягаймо – Україну прославляймо!». Класи вийшли до пам’ятника Є. Петрушевичу з українською символікою, виготовленою власноруч, а після колективного виконання Гімну України учні виголошували підготовлені заздалегідь гасла про Україну та вишиванку.

День матері в НВК

Місяць травень у нашого народу має особливу місію – вшанування матері. Класний  керівник  2-Б класу підготувала і провела зі своїми вихованцями свято для мам «Весняні квіти для матусі». Діти зичили своїм матерям здоров’я, довголіття, гарного настрою, миру і достатку як у віршах, так і у піснях, і подарували їм свої усмішки та весняні квіти.

Учні 3-А(7) класу та їх класний керівник Куць Г.П. теж запросили своїх матерів на святкову концертну програму «Величаємо тебе, мамо». Учні висловили подяку своїм матерям, вдячність матері-Україні і Матері Божій. Родина Рутецьких (мати і дочка) потішили присутніх піснями про материнську ласку і любов. Щасливі матері виходили із зали, милуючись подарованими трояндами.

Старшокласники  НВК під керівництвом Гриненко І.М. виготовили для матерів учасників АТО вітальні листівки зі щирими словами вдячності.

Інформація для батьків

5 травня 2017 року в НВК "Буська ЗОШ І ст. - гімназія-інтернат ім. Є.Петрушевича при  Львівському національному університеті ім. І.Франка" відбулися загальношкільні батьківські збори на тему "Діти в Інтернеті". 

Ми дякуємо усім батькам, які в своїх напружених буденних графіках знайшли час для зустрічі з нами. Адже лише разом ми зможемо подолати певні труднощі і проблеми у вихованні наших дітей. 

Для тих, хто в силу певних обставин не зміг бути разом з нами в цей день, пропонуємо ознайомитися з невеличким дослідженням впливу сучасних технологій на життя наших дітей.

ДІТИ В ІНТЕРНЕТІ: ЯК НАВЧИТИ БЕЗПЕЦІ У ВІРТУАЛЬНОМУ СВІТІ

«За останні десять років технології всебічно змінили наше життя, перш ніж ми встигли схаменутися і засумніватися в них. У кожному будинку, на кожному столі, на кожній долоні - плазмовий телевізор, монітор комп'ютера, дисплей смартфона - чорне дзеркало нашого існування в двадцять першому столітті. Наш зв'язок з реальністю змінюється. Ми поклали на вівтар «Google» і «Apple» і поклоняємося їм. «Facebook» алгоритми знають про нас більше, ніж наші власні батьки. У нас є доступ до всієї інформації в світі, але в голові вистачає місця лише для того, щоб сприйняти 140 символів з повідомлення в твіттері.»

Я не випадково розпочала нашу розмову з вислову Чарлі Брукера, британського журналіста та засновника серіалу «Чорне дзеркало», в якому відображається загальне занепокоєння за наш сучасний світ.

Ми зрозуміли, що потрібно бити на сполох і щось з тим робити, коли на перевах все більше і більше дітей ходять по коридору, сидять на сходах і диванах в холі занурені у свої дорогі смартфони і планшети, нічого і нікого не помічаючи поруч.

Перше, що ми зробили – змінили паролі до вайфай, але розуміємо що це не надовго, бо є спеціальні програми, які зчитують паролі і діти успішно вміють ними користуватися. Ще одним поштовхом до розуміння того, що це наша спільна велика проблема стала психологічна гра, проведена з нашими вихованцями, у якій взяли участь 63 особи. За умовами гри діти мали уявити, що перебувають на безлюдному острові. Далі вони мали обрати із запропонованого списку те, що б хотіли побачити чи мати через годину, день, місяць і рік перебування наодинці з собою. Результати нас вразили! Адже через рік перебування на самоті 22 дитини найперше хотіли б побачити свої гаджети, 8 дітей обрали телевізор, 5 – радіо, 10 учнів – книги. І лише 4 дитини хотіли б бачити маму і тата.

Діти блискавично освоюють усі останні новинки - соціальні мережі, ігри, програми. Інтернет допомагає їм розвиватися і вчитися. При цьому Інтернет – анонімний, його важко контролювати. Діти допитливі, у них ще немає того життєвого досвіду, який дозволив би їм визначити обман і маніпуляцію. Саме тому свідомість і підготовленість кожного користувача є основною запорукою його безпеки. Очевидно, що без допомоги дорослих, наші діти - можливо, більш «просунуті» в Мережі, але наївні у життєвих ситуаціях, - можуть потрапити до рук онлайн-шахраїв і кібер-злочинців.  Наше завдання як учителів, так і батьків – навчити дітей використовувати Інтернет правильно. Так само, як ми вчимо дітей безпеки в реальному житті - на вулиці та дорозі, нам необхідно навчити їх безпечній поведінці у віртуальному житті - в Інтернеті. Тому сьогоднішня наша розмова має на меті допомогти Вам, батькам,  впоратися з цим завданням.

Для того щоб повноцінно орієнтуватися в даному питанні ми провели соціально-психологічне дослідження, охопивши учнів від 1-го до 6-го гімназійних класів. Загалом в опитуванні взяли участь 122 учні НВК. Опитування було анонімним, тому ми можемо сподіватися, що наші гімназисти були максимально відвертими, відповідаючи на запитання анкети під назвою «Сучасні технології в моєму житті».

Аналізуючи результати, ми можемо сказати, що інтернет-технології стали природною частиною життя дітей і підлітків. Невміння працювати з комп’ютером і орієнтуватися в інтернет-просторі в сучасному суспільстві можна порівняти з невмінням писати й читати. Комп'ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку. Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві.

Ми з’ясували чим приваблює Інтернет дітей та підлітків:

·        Різноманітне спілкування.

·        Утамування інформаційного голоду.

·        Пошук нових форм самовираження.

·        Анонімність і віртуальна свобода (моделювання множинності «Я»).

·        Відчуття спільності та приналежності до групи.

Так, на запитання «Які сайти ти відвідуєш найчастіше?» 67 учнів вказали сайти віртуального спілкування, 24 гімназисти найчастіше відвідують розважальні сайти і лише 31 учень використовує Інтернет ще й для навчання, відвідуючи навчальні сайти і платформи.

Разом з тим ми запитували дітей «З якою метою вони використовують комп’ютер, планшет чи смартфон?»: лише 24 гімназисти готуються до уроків, 27 – грають в ігри, 25 учнів – здійснюють пошук потрібної інформації та 47 дітей використовують ці пристрої для спілкування в соцмережах.

Також ми запитали дітей «Для чого насправді їм потрібен ком’ютер, планшет, смартфон?». Результати нас вразили! 36 дітей використовують ці пристрої, щоб чимось зайняти свій вільний час! Для спілкування з друзями – 57 учнів, для розваг – 22 дитини!

59 учнів вважають, що Інтернет допомагає їм вчитися, 40 дітей стверджують, що Інтернет не має впливу на результати їхнього навчання, а 23 дитини відмітили, що Інтернет заважає їм в навчанні.

Ще більше нас вразили відповіді на наступні запитання.

Як ти ставишся до Інтернету?

·        байдуже – 4 дитини;

·        користуюся за потреби – 49 учнів;

·        постійно відчуваю потребу – 34 школярі;

·        не уявляю життя без Інтернету – 35 дітей.

Скільки часу ти проводиш в Інтернеті?

·        до 2х год. на тиждень – 12 учнів;

·        від 2х год. до 5ти год. на тиждень – 15 гімназистів;

·        до 2х год. на день – 34 дитини;

·        від  2х год. до 5^ти год. на день – 61 школяр!

62 учні зазначили, що їхні батьки стежать за їхньою роботою на ком’ютері, планшеті чи смартфоні, контролюють, які сайти відвідує дитина, мають спільну електронну скриньку, на яку приходять сповіщення з соцмереж тощо.  60 школярів вказали, що їхні батьки не стежать за їхньою роботою в Інтернеті.

Ще одна небезпека – онлайн-ігри у Мережі та комп’ютерні ігри, які навчають дітей жити за іншими правилами, де відсутня необхідність дотримуватися єдиних для всіх норм і законів, навіть законів природи. У віртуальному світі знімаються заборони і обмеження морально-етичного і соціальних планів (зняття табу насилля, вбивств, руйнування; відсутність правових норм, що діють у реальності). Діти на підсвідомому рівні відсторонюються від фундаментальних речей: необхідності дотримання правил, неминучості покарання за агресивну поведінку і порушення закону. Більшість батьків вважають комп’ютерні та онлайн-ігри абсолютно нешкідливими і навіть корисними. Вони, при користуванні ними у межах здорового глузду, дійсно можуть мати психотерапевтичний ефект, сприяють зняттю напруги, стресу, зниженню рівня тривоги і послабленню депресивних станів. Проте, у випадку зловживання, такі ігри призводять до прямо протилежного ефекту, викликаючи підвищення рівня тривоги, роздратування, агресивності, сприяючи повному відчуженню від реальності та створенню психологічної залежності.

З цього приводу ми маємо бити на сполох, адже 74 гімназисти із 122 опитаних грають в комп’ютерні та мережеві онлайн ігри. 22 учнів відчувають при цьому постійне бажання грати!!! 16 школярів не можуть відірватися вчасно від гри. 14 дітей грають більше 3^х годин, 28 учнів – від 1^ї до 3^х годин в день.

Разом з тим ми запитали в дітей «Який відрізок часу вдень, на їхню думку, є безпечним для роботи з ком’ютером, планшетом тощо?». 13 опитаних обрали 10-20 хвилин на день, 81 школяр вважає, що для такої роботи 1 година буде цілком безпечною, 28 дітей обрали як безпечний час – від 2^х до 3^х годин на день.

Окрема тема – мобільні телефони, їхня вартість і те, для чого діти їх використовують.

Насамперед вражає те, що наші діти ходять до школи з надзвичайно дорогими телефонами за допомогою яких можна не лише зателефонувати мамі чи татові, а й «посидіти» в соцмережах, запостити мало не кожен свій крок в Instagram, зняти відео чи пограти в ігри.  З усього переліченого найважливішим, на мою думку,  є те, щоб дитина перебувала на зв’язку з батьками, а це очевидно можна робити і з більш дешевих телефонів, які не даватимуть дітям доступ до Інтернету. Повірте, що під час  уроків дітям аж ніяк не потрібно виходити в Мережу! Вже не кажучи про те, що не кожна сім’я може дозволити собі придбати дитині дорогий телефон, а це вже породжує дискомфорт дітей із сімей з невисоким прибутком, а часом і заздрість, яка межує інколи навіть з спокусою зазіхнути на чужу власність.

Ми запитали дітей для чого вони зазвичай використовують мобільний телефон (розуміючи, що сучасні телефони є досить багатофункціональними, то діти тут могли обрати від однієї до трьох відповідей). Так от, для спілкування з батьками та рідними (короткі телефонні розмови та sms) телефон використовує 94 дитини, 68 учнів – для спілкування з друзями (теж короткі дзвінки та повідомлення). Для ігор телефон використовує 31 школяр. В онлайн ігри через телефон грає 19 дітей. Фотографують телефоном 12 учнів, 20 знімають відео, слухають музику – 66 учнів. Для спілкування в соцмережах телефон використовує 76 гімназистів і лише 2 для читання електронних книг (10 клас).

Варто зазначити, що лише одна дитина із 122 вказала, що не має мобільного телефону, а 31 учень зазначив, що має два мобільні телефони.

Нас цікавило питання як довго діти протягом дня розмовляють по мобільному телефону: 78 учнів – близько 30 хвилин на день, 23 – до 1 години, 16 дітей – 1-3 години, і 8 школярів – більше 3^х годин вдень. 38 дітей відправляють більше 10 повідомлень в день.

Не менш вражаючими виявилися відповіді на запитання «Де знаходиться телефон коли ти лягаєш спати?».  41 дитина тримає телефон на тумбочці біля ліжка, 10 учнів сплять з телефоном під подушкою (хоча ніхто з 122 опитаних не використовує телефон як будильник)!!!!, 13 дітей, лягаючи спати, кладуть телефон на підлогу під ліжком. 25 учнів тримають телефон на відстані 2 м від ліжка, 20 дітей залишають телефон на ніч в іншій кімнаті. І 10 школярів лягають з телефоном в руках і ще «сидять» в соцмережах!!!

Також ми запитували дітей – на який час вони б могли відмовитися від користування мобільним телефоном? – і отримали наступні відповіді:

·        Назавжди – 9

·        На місяць – 12

·        На тиждень – 24

·        На 2 дні – 18

·        Легко відмовляться на добу – 35

·        3-4 год. – 10

·        1 год. – 8

·        Не зможуть відмовитися – 6

Крім того 47 учнів зазначили, що батьки не обмежують їх у користуванні мобільним телефоном, 20 дітей вказали, що обмежують, коли ті починають гірше вчитися, 12 –  мають обмеження, коли чимось завинять, і лише 46 мають обмеження, бо батьки хвилюються за здоров’я дитини.

Як  бачимо, статистка доволі тривожна. Тому увага нас,  дорослих, а особливо батьків  до інтернет-безпеки дітей є дуже важливою. Нам  потрібно навчитися бачити інтернет-загрози і вберегти власних дітей від них.

Діти не можуть реально оцінювати рівень достовірності й безпеки інформації, що містить інтернет-простір. Незважаючи на загальні норми мережевого етикету, межі вседозволеності в інтернет-просторі ще достатньо широкі і досить розмиті.  Часто діти мають доступ до небажаних контентів, можуть потрапити в пастку інтернет шахраїв чи мобільних шахраїв, можуть піддаватися цькуванню і переслідуванню (кібербулінг). Загалом загроз і спокус є надзвичайно багато, але хочу зосередити Вашу увагу на комп’ютерній залежності (сюди можна віднести залежність від соцмереж, ігрову залежність тощо).

До комп’ютерної залежності більш схильні підлітки 11-17 років. У них відбувається втрата відчуття часу, порушення зв’язків із навколишнім світом, виникає почуття невпевненості, безпорадності, страху самостійного прийняття рішень і відповідальності за них.

Ось НЕБЕЗПЕЧНІ СИГНАЛИ-ПЕРЕДВІСНИКИ ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ:

·        нав’язливе прагнення постійно перевіряти електронну пошту;

·        очікування чергового сеансу онлайн;

·        збільшення часу, проведеного онлайн.

ОЗНАКАМИ ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ Є:

·        повне поглинання інтернетом;

·        потреба у збільшенні часу онлайн-сеансів;

·        наявність неодноразових, малоефективних спроб скорочення часу перебування в інтернеті;

·        виникнення проблем з оточуючим середовищем (однолітками, членами родини, друзями);

·        намагання приховати реальний час перебування в інтернеті;

·        залежність настрою від використання інтернету (виражається емоційним і руховим збудженням, тривогою, нав’язливими розмірковуваннями про те, що зараз відбувається в інтернеті, фантазіями і мріями про інтернет, вільними чи несвідомими рухами пальців, що нагадує друкування на клавіатурі).

Якщо говорити про дітей, то тут ситуація ще складніша, оскільки дитяча психіка ще  не зовсім сформована, дуже часто дитина-гравець ототожнює себе з героєм гри, в такий спосіб отримує можливість своєрідної самореалізації у віртуальному світі. При цьому якості героя (сміливість, сила, надзвичайні здібності та ін.) вона автоматично приміряє на себе. Повернення в реальність позбавляє гравця багатьох можливостей і робить безпорадним перед проблемами, що існують в реальності. Це призводить до погіршення психологічного стану дитини: зміни її емоційного стану, підвищення тривоги, роздратованності, зниження самооцінки, проявів невпевненності в собі, виникнення агресії до оточуючих, погіршення навчальних показників і порушення соціалізації.

ХТО  Ж ПОВИНЕН НАВЧАТИ ДІТЕЙ, ЯК ВИКОРИСТОВУВАТИ ІНТЕРНЕТ ПРАВИЛЬНО І БЕЗПЕЧНО?

Саме в родині закладаються основи поведінки дитини в реальному світі, і віртуальний простір не має бути винятком. Вам, батькам, слід приділяти серйозну увагу вихованню дітей і підвищенню їхньої обізнаності про загрози інформаційного середовища. Необхідно пам’ятати, що незважаючи на широкі можливості віртуального спілкування, воно не може виключати і замінювати реальних стосунків між людьми. Навіть якщо дитина надмірно захоплюється грою і інтернетом, не слід забороняти їй користуватися комп’ютером. Заборона може викликати протилежну реакцію і призвести до замикання дитини в собі. Перш за все, слід знайти альтернативу онлайн-інтересам дитини і перемкнути її увагу на досягнення успіхів у реальному житті.

Отже, ЯК ПРАВИЛЬНО ОРГАНІЗУВАТИ ІНТЕРНЕТ-ЖИТТЯ ДИТИНИ

СТВОРІТЬ ТЕРИТОРІЮ БЕЗПЕЧНОГО ІНТЕРНЕТУ

По-перше, важливо домовитися з дитиною, встановити правила сімейного користування мережею, з’ясувати їхню значущість для безпеки. Поясніть дітям, що якщо в інтернеті їх щось турбує, то їм слід не приховувати це, а поділитися з вами.

По-друге, необхідно визначитися з найбільш прийнятним способом технічного захисту: від регулярно оновлюваного антивірусу до встановлення спеціального програмного забезпечення батьківського контролю на ПК та мобільний телефон. Просувайтесь поступово, щоб створити максимальний захист.

Обговоріть з дитиною прості сімейні правила онлайн-безпеки.

Адже Сімейна онлайн-безпека – це відповідальність кожного. Роз’ясніть важливість збереження своєї та чужої конфіденційної інформації. Особистою інформацією можуть скористатися зловмисники. Тому не можна викладати в інтернеті інформацію про сім’ю, її фінансові справи, адреси мешкання і навчання, номери телефонів, коди банківських карток, квитки на концерт чи футбольний матч. Також небажано розміщувати особисті та сімейні фотографії на публічних форумах, сайтах. Ніколи нікому, крім своїх батьків, не можна виказувати паролі Інтернету, навіть найкращим друзям.

Навчіть дітей поводити себе в онлайні як у реальному житті. Так само, як у житті, у Мережі потрібно вести себе ввічливо, не робити того, що може образити інших людей чи входить у протиріччя з законом. Поясніть дітям, що в Мережі слід поводити себе коректно, з повагою ставитися до людей та до авторських прав. Незаконне копіювання і розповсюдження матеріалів, які є чиєюсь власністю, вважається крадіжкою.

Віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого. Тому не можна призначати зустрічі з віртуальними знайомими без дозволу батьків. Поясніть дитині, що в Мережі можуть перебувати люди, які не є тими, за кого вони себе видають, тому не слід довіряти незнайомим людям і в жодному разі не можна повідомляти їм особисту інформацію.

Віртуальний світ іноді коштує реальних грошей. Завжди необхідно з’ясовувати, скільки коштують SMS на окремі інтернет-сервіси, адже вартість SMS, наприклад, в онлайн-грі часто повідомляється без податків – тобто може бути більшою. Якщо така інформація незрозуміла, потрібно звертатися за порадою до батьків, які допоможуть розібратися, скільки насправді буде коштувати SMS і чи так вже необхідно його відправити.

Питати поради можна і потрібно. Повідомте дитині, що вона може звернутися до вас у будь-якій ситуації, яка її турбує. Якщо в Інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось незрозуміло, хвилює чи загрожує, завжди необхідно звертатися за допомогою до батьків. Інформація та послуги в Інтернеті не завжди безпечні, тому раніше, ніж завантажувати, встановлювати або зберігати будь-що з Інтернету, треба отримати дозвіл батьків. Навчіть дитину перевіряти інформацію з Мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

А ще самі будьте уважними інтернет-користувачами!

·        Слідкуйте за тим, щоб на загальному комп’ютері не було інформації, яка є небажаною для вашої дитини.

·        Регулярно переглядайте електронну скриньку, не залишайте на робочому столі або в папках відкритого доступу документи і файли, призначені тільки для дорослих.

·        Налаштуйте запаролений вхід до комп’ютеру для різних користувачів.

·        Завжди очищуйте журнал подій браузера від слідів перебування на сайтах небажаного змісту. Своєчасно видаляйте електронні повідомлення, фото-, відео- та аудіо-матеріали  дорослого змісту, щоб виключити можливість їх випадкового перегляду неповнолітніми.

·        Заборонені ресурси можуть завантажуватися автоматично під час відвідування сайтів з контентом, який не містить небезпеки для дітей. Згадайте про це перед тим, як сварити свою дитину за відвідання сайтів дорослого змісту після перегляду КЕШа браузера.

Будьте обізнаними батьками – встановлюйте спеціальні програми батьківського контролю, що пропонують розробники.

Для того, щоб захистити та вберегти свою дитину:

·        Не встановлюйте комп’ютер у кімнаті дитини. Найкраще віддати перевагу розташуванню комп’ютера у кімнаті загального користування. Так буде легше здійснювати контроль за діяльністю дитини в інтернеті та обмежувати час її перебування за комп’ютером.

·        Роз’ясніть дитині те, для чого і як правильно створювати ніки. Придумайте разом з дитиною нік, у якому не міститься особиста інформація про неї, і безпечний пароль.

·        Виявляйте зацікавленість до віртуального життя вашої дитини та не ігнорируйте питання, що від неї надходять. У випадку, коли ви не знаєте відповіді, спробуйте разом з дитиною відшукати її.

·        Нормуйте час перебування дитини за комп’ютером. Не дозволяйте дитині довго засиджуватися за комп’ютером перед сном і вночі.

·        Використовуйте програмне забезпечення, що відключає  ПК після закінчення визначеного часу (Time-Scout). Якщо дитина багато часу проводить за комп’ютером, вона не отримує необхідних навичок для повноцінного розвитку, потрібних їй у реальному житті.

·        Пам’ятайте – надмірне спілкування у Мережі може спричинити кіберкомунікативну залежність, а захоплення комп’ютерними іграми – перерости в ігроманію. Тому у дитини мають бути альтернативні інтереси та обов’язки (наприклад, догляд за тваринами, поливання квітів, прибирання своєї кімнати та ін.).

·        Уважно спостерігайте за тим, чим займається ваша дитина і слідкуйте за іграми,в які вона грає. Рольові ігри справляють найбільш сильний вплив на психіку. Надмірне захоплення рольовими іграми може негативно позначитися на формуванні особистості дитини, її соціалізації  та рольовій ідентифікації. Тому не дозволяйте їй тривалий час грати в одну гру.

·        Якщо дитина любить грати в комп’ютерні ігри, можна запропонувати їй цікаві навчальні та розвиваючі програми. У випадку,коли інтерес дитини зосереджено на рольових іграх,можна привабити її участю  в психологічних тренінгах для підлітків.

·        Коли  дитина продовжує  надмірно захоплюватися комп’ютерними іграми та Інтернетом і ви не в змозі самостійно впоратися з проблемою,зверніться до спеціаліста-психолога.

·        Привчайте дитину ділитися з вами враженнями про відвідання Інтернету та розповідати вам про все, що викликало у неї хвилювання чи захоплення.

·         Хваліть дитину, якщо вона вчиняє правильно, а якщо вона помилилася - спокійно поясніть,що потрібно робити і як себе поводити.

Безпека і правила поведінки в Мережі мають формуватися з урахуванням віку і психологічних особливостей дітей. Відсутність вольового та емоційного контролю, імпульсивність поведінки властиві дітям. Чим молодший вік, тим більше уваги слід приділяти спільному використанню Інтернету. З підвищенням рівня самоконтролю дитини поступово знижується потреба в батьківському контролі. Слід пам’ятати, що ставлення дитини до комп’ютера та Інтернету формують дорослі на власному прикладі. Перш за все,Ви маєте вирішити, для чого потрібен родині комп’ютер, планшет, смартфон тощо: для роботи, навчання, спілкування чи тільки для ігор та розваг.

Ми часто можемо чути вислів «Діти екрана». Це про сучасних дітей та підлітків.  Більш «розвинені» в технічному плані, вони легко можуть обійти заборони батьків і усунути засоби батьківського контролю. Тому дорослим завжди потрібно бути ніби на крок попереду дитини, а вже потім навчати правилам нетикету (етикет спілкування в Інтернеті) і комп’ютерній безпеці свою дитину та зробити це відповідно до віку дитини і кола її інтересів.

Користуйтесь Інтернетом разом з дітьми. Заохочуйте дітей ділитися з вами своїми успіхами і невдачами в освоєнні Мережі. Бажаю Вам бути другом і порадником для своєї дитини, щоб вона не соромилася і не приховувала від вас свої проблеми в опануванні Інтернету.

Ліоненко М.Ю.,

заступник директора з НМР, психолог

* у виступі використано матеріали посібника для батьків "Діти в Інтернеті: Як навчити безпеці у віртуальному світі" І.Литовченко, С. Максименко, С. Болтівець, М.-Л. Чепа, Н. Бугайова – К.: Видавництво: ТОВ «Видавничий Будинок “Аванпост-Прим”, 2010.– с. –48. (Посібник для батьків).

Навчатись успішно – модно й престижно

У четвер, 04 травня 2017 року, у НВК відбулася олімпіада для учнів 4-х класів шкіл району. Випробували свої сили 47 дітей. Усі вони отримали високі результати як з української мови, так і з математики (9-ть нагород з української мови та 5-ть з математики).

  Після чаювання учитель історії Л. Юрко запросила школярів на цікаву екскурсію у шкільний музей.

  Свій інтелект діти продемонстрували не лише розв’язуючи олімпіадні завдання, а й у грі «Ми – українці». Змагалися дві команди по вісім гравців – команда «Жовтих» та команда «Синіх». За кожну правильну відповідь у семи конкурсних завданнях гравці отримували від журі (Л.Гарбіч, О.Петрик, О.Боднарчук) квіти: барвінок, мальви, ромашки, айстри, маки, волошки, кульбабки), які вплітали у вінки. Кожна команда була настільки креативною та активною, що віночки  вийшли однаково барвисті, яскраві та багаті. Переможених не було.

   На завершення бажаючі вплели у ці вінки квіти з побажаннями миру, добра, здоров’я , єдності та любові.

   За свою працю школярі отримали солодкі призи як нагороду.

   Навчатись успішно – модно й престижно.